На допомогу вчителю та батькам

Поради:

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Тому всі тренувальні вправи треба проводити короткими порціями, але зі значною частотою . Для першокласника достатньо домашнього тренування трьома порціями по п'ять хвилин.

 2. Читання, що дзижчить, було основним елементом при навчанні у школі 

В. Сухомлинського. Це таке читання, коли дитина читає вголос, напівголосно, зі своєю швидкістю протягом п'яти хвилин.

 3. Добрі наслідки дає читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам'яттю, й вісім годин сну людина знаходиться під їх впливом.

4. Якщо дитина не любить читати, то їй необхідний такий режим читання, що не перевантажує: дитина прочитає 1-2 рядка й одержує короткочасний відпочинок. Таку можливість дають книжки з великими малюнками й одним-двома реченнями внизу.

 5. Розвиток техніки читання гальмується через слабку оперативну пам'ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам'ятає перше. Професор І. Федоренко рекомендує такі вправи: багаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину.

 6. Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням на максимально доступній швидкості. За командою «Блискавка» дитина читає із прискоренням протягом 20 секунд спочатку, потім тривалість збільшити до двох хвилин.

 7. Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступною дитині, а дитина намагаються читати про себе, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводити шляхом раптової зупинки.

 8. Вправа «Хто швидше?». На столі лежать картки зі статтею. Треба знайти конкретну пропозицію в одній із карток, ковзаючи по тексту.

 9. Вправа «Губи» використовується з метою чіткого розмежування дитиною читання про себе та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За командою «Читати про себе» дитина прикладають палець лівої руки до щільно стиснутих губ.

10.Дуже добрий прийом, коли дорослий починає читати вголос. На цікавому місці зупиняється, а далі читає дитина.

11.важливо, щоб діти розповідали про прочитане, а дорослі жваво цікавилися сюжетом книги.

12.Добре, якщо для дитини виписали дитячий журнал. Діти будуть чекати зустрічі з книгою.

13.Памятайте: виховання інтересу до читання легше проходить у тих родинах, де дорослі самі люблять читати.

**********************************************************************

Міністерство освіти і науки видало методичні рекомендації оцінювання учнів 3 та 4 класів, які вчаться за новим стандартом.

Вони є в наказі №1146 від 16 вересня, опублікованому на сайті МОН.

Для учнів третіх та четвертих класів застосовується формувальне та підсумкове (тематичне, семестрове та річне) оцінювання.

“Важливу роль у формувальному та підсумковому оцінюванні відіграють критерії, за якими воно здійснюється. Критерії оцінювання визначаються вчителем (із поступовим залученням до цього процесу учнів) відповідно до кожного різновиду роботи та різновиду діяльності учнів з орієнтуванням на вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей учнів початкової школи, визначених Державним стандартом початкової освіти до другого циклу навчання (3-4 класи), й очікуваних результатів, зазначених в освітній програмі закладу загальної середньої освіти (модельних навчальних програмах)”, – пояснюють в міністерстві.

Формувальне оцінювання здійснюється через:

• педагогічне спостереження учителя за навчальною та іншими різновидами діяльності учнів;
• аналіз портфоліо учнівських робіт, попередніх навчальних досягнень учнів, результатів їхніх діагностичних робіт;
• самооцінювання та взаємооцінювання результатів діяльності учнів;
• оцінювання особистісного розвитку та соціалізації учнів їхніми батьками;
• застосування прийомів отримання зворотного зв’язку щодо сприйняття та розуміння учнями навчального матеріалу.

“Результати формувального оцінювання відображаються в оцінних судженнях учителя / учнів / батьків, що характеризують процес навчання та досягнення учнів. Оцінні судження вчителя мають бути об’єктивними, конкретними, чіткими, лаконічними, доброзичливими, слугувати зразком для формулювання оцінних суджень учнями.

В оцінному судженні відображають прогрес учнів та поради щодо подолання утруднень, за їхньої наявності, у досягненні очікуваних результатів навчання відповідно до програмових вимог“, – наголошують у відомстві.

Вчителям не потрібно виводити середні тематичні, семестрові та річні оцінки.

“У журнал та свідоцтво досягнень виставляється рівень за кожен результат навчання з навчальних предметів / інтегрованих курсів наприкінці кожного навчального семестру (триместру) та навчального року. Річним оцінюванням є результати навчання учнів за останній семестр (триместр)”, – пояснили у МОН.

У свідоцтві досягнень має бути розгорнута інформація про сформованість наскрізних умінь учнів та рівні результатів навчання.

Наскрізні уміння позначаються словами:

• “має значні успіхи”;
• “демонструє помітний прогрес”;
• “досягає результату за допомогою дорослих”;
• “потребує значної уваги і допомоги”.

Рівень сформованості умінь школярів вчитель визначає на основі педагогічних спостережень та аналізу їхніх портфоліо.

Також вчитель може сам визначати графічні позначки для заповнення свідоцтва.

Заповнене свідоцтво підписує вчитель та батьки. Його оригінал надають батькам, а завірена копія зберігається в особових справах учнів у школі.